Below are the 20 most recent journal entries recorded in flokss' LiveJournal:

Saturday, July 28th, 2007
3:38 pm	Мдя. Зараз у Белорусi. Отак. Ще тиждень, i бу дома. Обломно щось писати. Мене пре. (1 Comment |Comment on this)
Wednesday, June 20th, 2007
6:02 pm	Не оставляй меня, мне без тебя еще хуже, чем с тобой..... Отакий крик душі. Здаю іспити, всьо ОК (1 Comment |Comment on this)
Sunday, April 1st, 2007
6:59 pm	Всы сдохли. Я з ними (Comment on this)
Thursday, February 22nd, 2007
7:10 pm	Все тут же Красота. Люблю життя. Мороз на вулиці - херово ,але переживу. Хочу літо і багато морозива!!! Треба йти на вокал ,ато скоро буду співати як вагітний бегемот. воно мені потрібне, щастя таке??? Не-а... Люблю спілкуватися сама з собою. Тепер я качок, я ходжу до тренажерного залу і качаюся, в мене болить спина ,прес і і ноді руки. Весело! Закохуюсь? Мабуть... Сьогодні от зустріч з психом, може навіть піду. Растаман-москаль До речі, тут час невірний Current Music: Міка Ньютон (Comment on this)
4:33 pm	А ще я вампір :)) Поздравляем!!! Вы - Хороший вампир! Если вы станете вампиром, у вас будет хорошая(для вампира) жизнь, насыщенная и кровавая. Пройти тест (Comment on this)
4:27 pm	от Ваша красота похожа на... огненную ночь... ...агрессивная и амбициозная... её невозможно не заметить... Ваша красота убивает с первого выстрела, в сердце, и теряется среди лабиринтов разбитых зеркал... самоуверенность огненной лавой заполняет чашу и переливается через край... ТАК красивы умеете быть только вы. Вам подражают, вами восхищаются, вас не понимают. Вы умеете показать свою силу и власть. Вы просто и естественно, элегантно и без усилий, невинно и искренне... убиваете взглядом. Пройти тест (1 Comment |Comment on this)
4:24 pm	Уті путі. От вичитала ,що Карпа буде у Бекіра. Бля! Бля?? Кому вірити? (Comment on this)
1:50 pm	Привіт, люба Я знов тут. У Мості. Тут добре. Зараз збираюся у кіно, тіки точно не знаю, чи піду. Каша в голові. Знов продовжили карантін ,тож валяю дурня. Завтра Карпа припхається, може піду. Чому в мене немає діктофона щоб записувати думки???? (Comment on this)
Saturday, February 17th, 2007
4:51 pm	Я в инет кафе, Я буду тут жити! :)) Все. Не купую я більше інет - картки я їх ненавиджу! Я вже не хворію, все. Облом. Не пишу (3 Comments |Comment on this)
Tuesday, February 6th, 2007
7:03 pm	ЖоЖо Ну кароче, не можу вже 3 дны влызти в інет. жопа. Ненавиджу картки. Все, не куплю більше, сидітиму у кафе. 4.02 пройшла здибанка в честь 2-річчя нашого ТК. на здибці не було жодної дівчини, крім Мар"яни - дівчини тома, мого колишнього хлопця... Бу, загнула, давно це бульо. :) Як я їх всіх люблю! Бля... Любов до гроба. робіть мене щасливою, народ! я вас хочу :) Сьогодні день пам"яті Бобу Марлі, а я не курю гандж. Не курю і баста! Нафіг7 Хоча... Ну буває іноді, буває. Не буває, не нада! Подвоєння особистості, люди добриє! Current Mood: о-ля-ля Current Music: Пищання моєї подружки :)) (Comment on this)
Wednesday, January 31st, 2007
10:16 pm	ТЕМА?? Ну короче, сьогдні супер погода. Класно. Мороз (на вулиці:). Нічо цікавого.День пройшов дуже швидко, нічого складного. Майже ніяких негативних думок в голові. Нещодавно розмовляла сама з собою, до того ж, дуже голосно, на українській мові. Я просто п*зділа ні про що. Сама собі щось там наспівувала, короткі фрази... Тра-ля-ля!.. Запитала у мами, що в мене за діагноз, отримала задовільну відповідь: "ШИЗОФРЕНІЯ. Предостання стадія." Якщо я дуже захочу, я точно дійду до останньої. А Я ТО ЗАХОЧУ! А хто б не хотів??:) Ромчик не дзвонив, зате телефонував Варус. Смішний він дядько. (5 Comments |Comment on this)
Tuesday, January 30th, 2007
7:36 am	Секс-символ „Вовчик – секс-символ! Вовчик – секс-символ!!! Ты еще не знаешь, что Вовчик секс-символ??? Ты что! Да посмотри, какие у него бицепсы-трицепсы и прессик! А причесочка! Только из салона! А-а-а-а!! Вовчик СЕКС-СИМВОЛ!!!!” Отакий лозунг сьогоднішнього дня. Точніше, вперше прозвучав він на уроці фіз-ри, коли я побачила Вовчика. Вовчик – об’єкт моїх насмішок. Але не тільки моїх :) В принципі, я ставлюся до нього нормально (не знаю, як інші). Просто треба ж над кимось поржати. Карочє. ВОВЧИК СЕКС-СиМвОл і баста! Взагалі-то він такий малесенький, нечесаний і в пошарпаних кедах. З рота у нього смердить цигарками аж за метр! Ну, точно секс-символ. Навіть виспалася. Вже не депресую. Аж два дні, здається. У-ля-ля і буча-чака.:) Тому настрій у мене веселий, трохи дивакуватий... Сніг настроює на позитив. Щоб він лежав довго, хай щастить. Сонечко!.. Чудово, кароче. Ніяких смс-ммс, все тільки Я, тільки живе спілкування. Переважно з Ромчиком. А, ні, таки було смс до Дема, але посилаючи йому смс, я відразу усвідомлюю, що відповіді не буде. Ну то хай. Переживу. Спілкування з Ромчиком трохи переривало те, що ми у різних класах, тому тільки перерви. Дупа. Тому на уроках я слухала вчителів, малювала щось на обкладинках зошитів, на останніх сторінках або просто дивилася у вікно на засипані снігом дерева. А на перерві я виходила з кабінету, знаходила там Рому (або він мене, як там було) і ми перлися на перший поверх, сідали під стінку як два бомжі і розмовляли про всіляку дрібідєнь. Про життя, музику (хіп-хоп, реп, альтернативу переважно), про дреди і ірокези, про пірсинг і т.п. Домовилися про те що в суботу йдемо у анатомічний музей дивитися на відмерлі частини того, що раніше було людьми. Романтично :) Я ніколи там не була. (Comment on this)
Monday, January 29th, 2007
8:09 pm	Роздумую :) Недоспала. Взагалі не висипаюся, і тому доводиться спати на уроках географії і зарубіжної літ-ри. Іноді ще на історії, коли буває зовсім нудно... „Ночами плаче та мріє вдень не вірить нікому...” Колись я навіть могла охарактеризувати себе, але не зараз. Сидячі у школі, написала собі отакий список: Люблю. Люблю любити. Люблю сонце, небо. Небо чорне, синє, блакитне – пофіг, пофіг... Люблю людей. Люблю РОЗУМНИХ людей, люблю життя і жити. Жити, не існувати а саме ЖИТИ. Іноді це не вдається, але я намагаюся. Чесно! Отож, люблю зізнаватися людям у коханні. Друзям. Людям, які мені справді приємні я зізнаюся в коханні. Може це кохання не зовсім таке, до якого звикли, але це також кохання. Іноді мені навіть хочеться закохатися. По-справжньому. Але потім я розумію, що це маячня. Просто тупа нікчемна маячня. Ще я люблю СЕБЕ. Найбільше, мабуть... Рома – чудових хлопчик :)) Не називаю його Ромою, називаю Ромчиком, так прикольніше. Дуже непоганий, принаймні, з ним весело. Здається, він навіть не ідіот, що мене дуже радує :) Ні, я з ним не зустрічаюся, просто. Такий собі новенький хлопчик у школі. Школа – це така велика жопа, особливо моя школа. Але навіть тут часами трапляються нормальні люди. Але. А може в мене виросте член, якщо я не права? Я помилялася сто раз, це може бути такий випадок. Але все ж таки, сподіваємось. Ну, отож із Ромою я просто йшла додому, але чомусь відразу відчула до нього симпатію. Взагалі, у школі він був якийсь замкнений у собі, тихий і нудний ( так мені здалося). Репер. Незвично якось... Але ось ми з ним розговорилися – чудово! Ніякий він не нудний, і з ним цікаво спілкуватися... Так хочеться прожити життя недарма... Зробити хоча б щось дійове! Хоча б... Не хочу прожити його так, як деякі (у тому числі й моя мати/батько – не бачачи світу. Хоча мій тато щороку у Туреччину їздить... Козел, я там не була ні разу), не хочу прожити нудно! Допоможи мені Боже.... У школі було так нудно і якось депресивно, я не знайшла іншого засобу писанини, як написати ММS і відправити її комусь. Під роздачу попала Трінька. „Я вчера на пляж ходила... Класно было. Сиділа на твердом песке и выла на луну:) Холодно и классно. Снег идет прямо в морду и тональный крем стекает прямо вниз. Я даже ношу колготки. Я в шоке, солнышко. Я люблю снег, и тебя тоже люблю. Я люблю всех – сплошной позитив. Как укуренная, сплю на уроках. Скучно. Я боюсь свою тень, она преследует меня и не дает жить. Я поняла, что шрамы – это очень красиво, они всегда служат мнге напоминанием о том, что я недавно обожглась утюгом, о том, как я неудачно брила ноги, о том, как на меня упало зеркало…” – потім йде якісь запитання з приводу 2-річчя нашого Тклубу, а потім ще таке – „ у меня шизи, мне хуево. Мне пусто. И почему я никого не люблю? И у меня нет парня, чтоб было весело. Чтоб действовать ему на нервы… Я псих-одиночка…” Отаке. Насправді ж, я ніколи не паморочуся з приводу хлопця, просто мені й насправді сумно. Разом було б веселіше. До того ж, я не курю. Нічого. Current Mood: flirty (Comment on this)
12:45 am	Я запалюю свічки, я сідаю на підлогу, Я не знаю, чи вистачить мене на довго. Вимикаю світло, закриваю очі І не можу зрозуміти чого я хочу. Може хочу я того, що є неможливим, Можу хочу прокинутись вранці щаслива, Може хочу я сонця і вдень і вночі, Може хочу я крику, а ти не кричиш.... І зима не зима, і літо не літо, Блакитне небо – куди його діти? Безмозгі знайомі, розумні сусіди, А я вже не знаю куди себе діти. Куди себе діти, знайти де покою, Щоб непорозуміння змило водою, Сусіди щоб зникли ,ганебні тварюки, Забравши із хати сміття і пилюку... Кричи... я хочу тебе чути, не мовчи, дай себе відчути... Я хочу крику, я хочу спати...Я хочу крик уві сні малювати, я хочу побачити крики фарби з усіх моїх малюнків бездарних... Таланту ніколи не буде замало, Та те все подохло, що я малювала, Малюнки життєві не мали сенсу. Бо все закінчилось. Бо все це даремно, Мене загризає істота сумління, Та сонце протикає яскравим промінням, Я житиму далі, я житиму вічно, Хвора нервово і хвора психічно. Current Music: Тартак Не варта (Comment on this)
Sunday, January 28th, 2007
9:59 pm	Херня Бля, а інтернет дуже навіть контужений. Ненавиджу. (Comment on this)
9:03 pm	Отакої.... Блін, давно я тута не писала... Закинуто. В мене просто не було доступу. Я повернулася, але не знаю, чи надовго... Отже за той час, що я тут не писала, мало чого змінилося... Зате вже новий, 2007 рік. Я залишаюся такою ж, як і була. В мене подвоєння особистості. Я люблю траурні кольори, і одночасно яскраві; я люблю життя і живу, але одночасно хочу вмерти; Я почуваюся щасливою, але буваю й нещасна... В мені чудово вживаються різні люди, а я не знаю, що їм потрібно:) Життя лишається незміним: дім – школа – дім... Встати – почистити зуби – одягтися – вийти на вулицю йти в школу – спати на уроках – йти додому – їсти – уроки спати... Або додому – спати – робити уроки серед ночі... І таке буває. На Новий рік Гаяна подарувала рамочку для фоток. Така милесенька рамочка з квіточками... Га... Я в неї поставила фото, на якому зображена могила і пам’ятник якомусь монахові з Києво-Печерської лаври... Стоїть тут на столі, надихає мене... Холодно. Сьогодні знов випав сніг. Прокинулася – і позитив. Дуже класне небо, а небо – найкраще на нашій нікчемній часами планеті. Таке блакитне-блакитне... У-ля-ля. Отож, спала я не вдома. Одяглася, пішла гуляти з Гаяною. Одяглася тепло-тепло, купу мотлоху натягнула, аби тепло було. Натягла навіть свої срані „сапагі”, котрі я ненавиджу лютої ненавистю... ФУ. Ну отож, валимо. Настрій гарнюній. Зайшла додому, мені його знов зіпсували, але пофіг. Йдемо далі. Підгрібає якийсь мужик років так п’ятидесяти, починає нам розповідати серйозні історії. Про те, як він пішов у дурку лікуватися після того, як впав з дев’ятого поверху. Потім про те, як літав з парашутом і застряг на тополі... Веселий такий дядечко, підняв настрій... Поперлися у парк Шевченко. Вже темніло. По набережній йдемо, а там людей взагалі немає –супер. Супер-пупер. У Гайки депресія, йде мені мізки чеше. Дуже класно, коли немає навколо людей. У парку сіли на березі Дніпра і мовчали. Така собі бля мовчанка. Класно. Темно. „Реве та стогне Дніпр широкий” – наспівую собі під ніс, Гаяна починає волати якусь срану попсу, тіпа „ он меня не любит, пошол на *уй” і т.д. і т. п. Сидіти там замерзає дупа, і ми підриваємося і валимо на пляж. Ну, той де влітку сміття всіляке валяється, малі бігають з голими задами і іноді трапляються дядькі-тьотькі без трусів. Але зараз там нікого немає. Зовсім. Супер. Я сідаю на гойдалку, гойдаюся і знов таки втикає на небо, щось там наспівую. Навіть тихо. Потім тихо набридає ,і я співаю голосно. Пафос. Але я не так вже погано співаю, до того ж там все одно пусто. Було пусто, потім якісь дядьки приперлися. Я на той час вже не співала а просто волала щось. Щось там ричала ( сумно якось стало...:). Дядькам мабуть це не сподобалося і вони втекли. І хуй із ними. Та і зі мною також... Потім вирішили поїхати в універмаг на вокзалі. Там, де „Большая ложка”. Сіли на лоховозік і поїхали. Все, потім... (Comment on this)
Saturday, December 9th, 2006
7:59 pm	Думи мої думи....:) Шкода, що не може бути минулого без нього або ж майбутнього з ним. Так, я ніколи нічого до нього не відчувала, але він – жива згадка про те, що колись ми були разом. Попсятина :((( Зараз, коли я його бачу мені глибоко насрати, ще не так давно в моєму мозку вмикався телевізор спогадів і всіляких примітивних думок. А зараз в мене розвився склероз, я намагаюся брати від свого життя все найкраще, найцікавіше. Іноді це не виходить, і тоді я впадаю в депресію. Коли в мене депресія, я ховаюся у собі, починаю жити десь там, далеко від правди. У своїх мріях – часом вони дитячі, часом вони тупі до нестями. Іноді навіть пошлі і примітивні. Знов хочу впасти у стан мироспокою... Нещодавно таке було, треба повторити. Треба позбавитися агресії... Я запалюю свічки ,лягаю на підлогу і починаю думати про сенс життя. Іноді надходжу думки, що його взагалі немає, але зараз я розумію, що життя це цікаво. ЗАВЖДИ ЦІКАВО, ЩО БУДЕ В НАСТУПНІЙ СЕРІЇ. У Настіному ЖЖ побачила, що вона теж любить думати при свічці... Щож... Замість іграшки зі мною сидить мій кіт. Дуже класно, коли розумію, що я не хвора. Щойно зрозуміла, що у мене мало друзів. Мало справжніх друзів...(що ви про це думаєте?) Раніше здавалося, що багато, у школі. Але потім зрозуміла, що то не друзі, а просто люди, що спілкуються зі мною до певного часу. Потім дехто закінчує школу, дехто переходе в іншу. Після цього я майже ні з ким з тих людей не спілкуюся. Або просто „Привіт” і все, почапали далі. А ще є гніди, до котрих я ставилася як до рідних, а вони мене підводили, і не раз. Я ненавиджу. Ненавиджу таких людей. А зараз в мене майже іділія... Мов би все нормально. Але хочеться, щоб деякі люди ставилися до мене так, як і я, сподіваюся, що так воно ї є, бо коли ні – я замикаюся в собі, я не хочу розчаровуватися в людях. Скоро у мене і у Гаяни юбілей!!! „10 лет савместнай ЖИЗДНИ” )))) Читаю „Парфуми” П. Зюскінда. Офігєзна книжка про сморід. Якщо я часом зникну, то в мене закінчилася картка доступу. Current Mood: Вбитий настрій Current Music: Люк Сахалін (Comment on this)
5:11 pm	Бляха-муха:))) Фу, вихідні проходять дарма. Тупо втикаю. Когось хочу. Хочу чогось... :))) Іноді трапляються припадки дипресіі, тоді іду і бовтаюся містом. Сьогодні купила одній дурці подарунок на день народження. Нічого цікавого. Загризла жабеня, тому шо не вистачило на "Сльози та соплі", що я вже бачила у продажу. Іноді мені його не вистачає.. Тільки кого? Сама не знаю. Дупа. Величезна дупа. Нажралася торту. Вирішила пофарбувати волосся, але фарби трохи невистачило, і я недофарбувалася. Я досі в окулярах, ніяк не можу купити лінзи, мої порвалися. :(( Тіпічний ботан. (Comment on this)
Wednesday, December 6th, 2006
4:36 pm	Вчора не спала то 3-ох годин ночі. Позарилася на халявний Інтернет і не змогла зайти ) Зате я подивилася тєлік. В принципі, там нічо цікавого не було, крім „Семеро VJ” на каналі ТЕТ. От там подивилася випуск новин, де розповідалося про Юбілей Тартака, огризки нового відео... Відео має бути добрим. Болить спина, щось під ребрами і прес. Дитина сходила на урок фіз-ри  . О, ще я вчора вночі надихнулася робити уроки, і вперше за цей семестр вивчила історію. В мене порвалася контактна лінза і я тепер в окулярах – тіпічний ботан. Потім писала книжку. Мене проклинило її писати. Отже, якщо я знов не обламаюся, то скоро вийде мировий бестселер „а-ля Флоксі”. Я себе кумарю. Іноді навіть не можу дивитися на себе у дзеркало, мені огидно...  Отакі проблем очки, що не варті моєї уваги, адже такою мене зробила природа... Чи мама і Тато?!?! Зараз жру цукерки і п’ю сік. В моїй голові кипить те, що залишилося від мозків. Хочу свята... День Святого Миколая, Різдво і Новий Рік. Ялинку. Або краще сосну (це дерево таке:) Хочу відчути аромат ялинки і апельсинів, дитячих радощів...  Отака попса твориться у моєму житті. (1 Comment |Comment on this)
Monday, December 4th, 2006
7:54 pm	Мдя... Отака фігня, я не поїхала у київ на День Народження улюбленого гурту... А ну і фіг, переживу. В мене зламався мобільний. Здала сьогодні у ремонт, пішла у Плазу. Дала сьогодні обіцянку, шо "Я буду учится", і одразу її порушила, майже нічо не робила, бо навчання у школі - то величезна ДУПА! А в мене зараз і хлопця немає, займаюся фігнею. Скоро стану лесбіянкою. Ги-ги:) Нещодавно кохалася з дівчиною. А я її майже не знаю... Мдя... Страдати у 14 років цим сморідом не треба. Все, я вампір. Мене глюкачить, цілий день глюки, добре хоч Дем покращив мені настрій, я йому вдячна. Він справжнє сонечко :))) Сподіваюся шо люди, до яких я добре ставлюся, так же ставляться й до мене, бо якщо ні - я нікчемна істота. Дуже неприємно, коли той, кого любиш (мою на увазі будь-яку любов), робить тобі боляче. От. Живу як живеться... (Comment on this)